Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів.
Відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивівУніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів редакції 1993 року, публікація МТП N 500, застосовуються до всіх документарних акредитивів (включаючи резервні акредитиви тією мірою, якою вони можуть бути до них застосовані), коли вони включаються до тексту акредитива.
Вони є обов'язковими для всіх сторін, якщо інше не передбачене в акредитиві.Акредитив за своєю природою являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не зобов'язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий контракт. Отже, установа банку, що оплачує, акцептує й оплатила тратти або негоціює та/або повністю виконує будь-які інші зобов'язання по акредитиву, не є предметом позовних вимог заявника, заснованих на його угоді з банком-емітентом або бенефіціаром.
Особливості здійснення розрахунків акредитивом детально регламентовані Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів.
4.