§ 1. Поняття і склад судових витрат

Господарське процесуальне законодавство покладає на сторо­ни і третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, обов'язок з оплати судових витрат. Це обумовлюється не лише бажанням держави частково компенсувати витрати, пов'язані зі здійсненням господарськими судами правосуддя в господарських відносинах, але й попередженням подання необгрунтованих позо­вів, сприянням добровільному виконанню сторонами своїх обов'яз­ків, передбачених законом або укладеним договором, сприянням усуненню порушень прав і законних інтересів сторін.

Судові витрати складаються із судового збору, сум, що підля­гають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної госпо­дарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом і дослідженням речо­вих доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адво­ката та інших витрат, пов'язаних із розглядом справи (ст. 44 ГПК).

До інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, відносять суми, що підлягають виплаті особам, викликаним до господар­ського суду згідно зі ст. 30 ГПК; витрати, пов'язані з виконанням судового рішення.