§ 6. Звільнення опікунів і піклувальників дитини від їх обов’язків
Припинення опіки та піклування без узгодження з опікунами і піклувальниками тягне за собою звільнення їх від виконання своїх обов’язків. Між тим це не єдина підстава такого звільнення.
Відповідно до ст. 251 CK особа може бути звільнена від обов’язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених ЦК, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування. Звільнення від цих обов’язків здійснюють або органи опіки та піклування, або суд.Виходячи з того, що обов’язки опікунів та піклувальників ґрунтуються виключно на добровільному виборі, небажання або неможливість останніми їх виконання у майбутньому, підкріплені відповідною заявою, тягнуть за собою звільнення їх від цих обов’язків у встановленому законом порядку. Така заява розглядається органом опіки та піклування протягом одного місяця. Відповідно до п. 5.1 Правил заява задовольняється, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що таке прохання викликане поважною причиною, наприклад хворобою, зміною матеріального стану опікуна (піклувальника), відсутністю взаєморозуміння, що не дає йому можливості належним чином виконувати свої обов’язки, тощо. Причому виконання таких обов’язків має відбуватися до винесення рішення про звільнення опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо остання не була розглянута протягом цього строку (ч. 1 ст. 75 ЦК).
Між тим орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його обов’язків за заявою особи, над якою встановлено піклування. Ідеться про дитину, яка вже досягла щонайменше чотирнадцяти років і може належним чином оцінити стосунки, які склалися між нею і піклувальником.
За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від обов’язків опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов’язків, наприклад при зловживанні своїм правом, ухиленні від виконання обов’язків із виховання, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту.
На відміну від законодавства України законодавство РФ знає не тільки інститут звільнення опікунів та піклувальників від здійснення ними своїх обов’язків, а й відсторонення останніх від виконання цих зобов’язань (ст.
39 ЦК РФ). Звільнення за своєю правовою природою розглядається як міра захисту, і для його застосування достатньо наявності певних об’єктивних обставин. Наявності ж вини опікуна або піклувальника для застосування цієї міри не потрібно.Відсторонення опікуна або піклувальника, навпаки, застосовується тільки як санкція за винну поведінку останніх, коли вони без поважних причин не виконували зобов’язань опікуна або піклувальника належним чином, ухилялися від виконання обов’язків із виховання дитини або зловживали своїми правами. За своєю правовою природою відсторонення є мірою відповідальності і тягне за собою цілу низку несприятливих наслідків: такі особи в майбутньому не можуть бути усиновлювачами, опікунами, піклувальниками тощо. Крім того, орган опіки і піклування вживає заходи щодо відшкодування неповнолітньому шкоди, яка спричинена винною поведінкою опікуна або піклувальника. Вважаємо такий підхід більш виваженим.
Запитання та завдання для самоконтролю
1. Що таке опіка та піклування над дітьми?
2. Який порядок установлення опіки і піклування над дітьми?
3. Які права є у дитини, над якою встановлено опіку або піклування?
4. Які права є та обов’язки опікунів та піклувальників?
5. В яких випадках опіка та піклування можуть бути припинені?
6. Як відбувається звільнення опікунів та піклувальників дитини від їх обов’язків?